Керамограніт, який ще називають гресом, – один із найпопулярніших матеріалів для оздоблення інтер’єру. Красивий, зручний, він має однаково гармонійний вигляд у ванній кімнаті, на кухонній підлозі, як покриття для тераси чи садових доріжок.

Зрозуміло, що, навіть враховуючи всі переваги керамограніту, час від часу виникають ситуації, коли й ідеально зроблене покриття пошкоджується. Тріщини й відколи навіть на одній плиточці псують зовнішній вигляд усієї поверхні. До того ж, якщо вчасно не замінити пошкоджений елемент, сусідні плитки також можуть тріснути.

Чим замінити пошкоджений керамограніт?

Якщо в господарів залишилися з часів укладання покриття декілька запасних елементів, то вони стануть у пригоді. Якщо ж ні, доведеться пошукати в продажу залишки колекції або просто купити схожі за розміром і кольором плитки.

Підбираючи плитку на заміну пошкодженої, варто звернути увагу не лише на колір та розмір, але й обов’язково на товщину та клас стійкості до зношування. Якщо ж йдеться про плитку на відкритій терасі чи на садових доріжках, то ще й на морозостійкість. Усі ці показники мають збігатися з показниками плитки на решті покриття.

Але може статися й так, що схожу плитку підібрати не вийшло. Тоді варто діяти за принципом «від зворотнього». Знайти плитку, схожу за технічними показниками й розмірами, але іншу за декором, видалити з поверхні (окрім пошкодженої плитки) ще декілька елементів у довільному порядку, і на місце видаленої покласти нову плитку. У результаті отримаємо такий собі печворк. А цей прийом залишається в тренді – і приміщення буде мати сучасний вигляд.

Як видалити пошкоджену плитку?

1. Видаліть затирку у швах. Це можна зробити спеціальним електроінструментом, тонкою лопаткою або звичайною кельмою.

2. Видаліть пошкоджену плитку, використовуючи перфоратор або зубило з молотком. Але пам’ятайте: щоб зубило не зіскочило й не пошкодило покриття, на плитці, яку треба видалити, варто зробити кілька зазубрин, які слугуватимуть упором для зубила. Ламати керамограніт легше з краю, а не з центру плитки.

3. Звільніть основу під плиткою від залишків старого клею, розчину та фуги за допомогою шпателя.

4. Заклейте сусідні елементи малярною стрічкою.

5. Обробіть основу ґрунтовкою. Це допоможе гресу краще триматися. Після того як ґрунтовка підсохне, змочіть водою з пульверизатора основу й задню поверхню плитки. Так основа не буде «витягати» воду з клею, й надалі грес не відстане від стіни чи підлоги. Зубчастим шпателем нанесіть клейовий розчин на плитку та на основу.

6. Наклейте на вільне місце нову плитку й притисніть до основи. Час висихання залежить від виду клейового розчину, але загалом складе не менше 24 годин. Зайвий клей обов’язково видаліть губкою.

7. Зробіть шви між плитками. Щоб вони були рівні, використовуйте пластикові хрестики та намагайтеся зберегти таку саму товщину швів, що й на решті поверхні.

8. Затріть шви затиркою за допомогою спеціального гумового шпателя. Затирка не лише захищає шви, але й надає поверхні завершеного вигляду.

Примітка: Для ремонтних робіт бажано взяти такий самий клейовий розчин, який був використаний і для решти поверхні. Для міцних поверхонь усередині дому зазвичай вибирають цементні клейові розчини зі збільшеною еластичністю. Висока еластичність клею вкрай важлива в тому разі, коли керамогранітні елементи мають великі розміри. Для зовнішніх робіт, вологих приміщень, теплих підлог рекомендовані спеціальні марки клею з відповідним маркуванням