Керамограніт – один із кращих матеріалів із тих, що рекомендовані для різних варіантів обігріву підлоги. Високий коефіцієнт теплопередачі та здатність покриття зберігати тепло протягом тривалого часу, дозволяють дуже ефективно витрачати його в приміщенні. Головне – правильно налаштувати потужність і графік нагрівання підлоги, використовуючи перевагу поступового охолодження керамограніту.

Ключова перевага системи «тепла підлога», яку часто застосовують як допоміжне, а іноді – і як основне джерело тепла в квартирі або в будинку, – максимально раціональне витрачання енергоресурсів. Система підлогового обігріву дає можливість економити до 15-20 % енергії за рахунок того, що вона трохи нагріває повітря в нижній частині кімнати, створюючи водночас комфортне відчуття тепла на висоті зросту людини.
У випадку ж з опаленням звичайними радіаторами доводиться витрачати додаткову потужність на обігрів повітря по всій висоті приміщення. Тепло від радіатора в першу чергу піднімається під стелю і тільки потім опускається на рівень людського зросту і нижче.
Керамогранітну плитку можна застосовувати в парі з усіма існуючими технологіями підлогового обігріву, включаючи електричну і водяну теплу підлогу, а також менш поширений інфрачервоний плівковий обігрів. Для цього використовують звичайну підлогову плитку зі спеціальним клеєм для теплої підлоги під керамограніт.

Електрична тепла підлога

Для облаштування електричної теплої підлоги застосовують резистивні або саморегулюючі кабелі або нагрівальні мати, які перетворюють електричний струм на тепло. У разі нагрівальних кабелів укладання проводять у стяжку товщиною 35-50 мм, поверх якої монтують підлогове покриття. А ось нагрівальний мат можна класти на чорнову підлогу прямо в шар плиткового клею товщиною 3-10 мм.
Принципова відмінність цих двох варіантів у тому, що крок укладання кабелю в стяжку можна варіювати, змінюючи підсумкову потужність підлогового обігріву, тоді як нагрівальний елемент у складі мата жорстко фіксований. З іншого боку, нагрівальний мат дає можливість виграти в підсумковій висоті приміщення і відмовитися від заливки додаткових сантиметрів стяжки.

Водяна тепла підлога

У цьому разі роль нагрівальних елементів відіграють не контури електричних кабелів, а відрізки полімерних труб невеликого діаметра, по яким рухається нагрітий теплоносій (найчастіше – гаряча вода). Труби аналогічно електричним кабелям укладають в цементно-піщану стяжку товщиною 50-70 мм, яка акумулює теплову енергію і передає її підлоговому покриттю – керамограніту.
Крок укладання труб, а також малюнок нагрівальних контурів на підлозі можна варіювати, щоб не обігрівати, наприклад, простір під меблями.

Особливості монтажу теплої підлоги

При укладанні керамограніту на теплу підлогу слід уникати помилок як в монтажі конструкції теплої підлоги, який виконують, дотримуючись обраної технології, так і в укладанні плитки.
У багатьох випадках дуже важливо теплоізолювати чернову підлогу, щоб не витрачати енергію на її обігрів. Для цього застосовують міцні листові утеплювачі – пробку, екструдований пінополістирол, жорстку мінеральну вату і т. ін. Нерідко використовують утеплювачі з тепловідбивним прошарком (фольгою), який повертають у бік теплої підлоги. Щоб уникнути перегріву електричної системи, зверху теплоізоляційного матеріалу краще зробити попередню чорнову стяжку. А ось нагрівальні труби зазвичай розташовують впритул до утеплювача.
Потужність і крок укладання кабелю, а також крок укладання труб теплої підлоги слід правильно розрахувати для того, щоб на підлозі не вийшла «зебра» з теплих і холодних смуг, й обігрів був рівномірним. Контури теплої підлоги перед заливкою стяжки повинні бути надійно закріплені за допомогою армувальної сітки, монтажної стрічки, металевих хомутів і т. ін. Працездатність системи повинна бути попередньо перевірена.

Укладання керамограніту

Монтувати підлогове покриття слід при кімнатній температурі і вимкненій системі «тепла підлога». Якщо укладання плитки ведеться на стяжку з нагрівальними трубами або кабелями, стяжка повинна попередньо просохнути протягом 28 днів. Перед укладанням основу очищають і ґрунтують.
Заливку елементів в стяжці або нанесення плиткового клею поверх нагрівального мата потрібно виконувати дуже уважно, щоб не утворювалися повітряні кишені, які можуть спричинити локальний перегрів. Всі операції проводять обережно, намагаючись не пошкодити елементи системи.
Як вже говорилося, укладання плитки проводять на спеціальну клейову суміш. Клей наносять звичайним, а потім зубчастим шпателем і на поверхню підлоги, і на плитку.
Монтаж виконують протягом 10-15 хвилин після нанесення суміші, а саму суміш готують невеликими партіями на кілька годин роботи. При укладанні плитку вирівнюють і формують шви товщиною мінімум 1,5-2 мм. По периметру приміщення залишають шов між плиткою і стіною товщиною 3-5 мм. Також бажано передбачити компенсаційні шви товщиною 3-5 мм і між окремими контурами системи «тепла підлога». Наступного дня після укладання шви між плитками заповнюють затиркою, а біля стіни і між контурами – силіконовим герметиком. Ходити по покриттю можна через 3 дні після укладання, а включати підлоговий обігрів краще після повного застигання розчину – через один-два тижні після завершення монтажу.

Відмінності інфрачервоної теплої підлоги

Крім електричної та водяної теплої підлоги керамограніт можна укладати і на плівкову теплу підлогу з інфрачервоним обігрівом. Конструкція подібної системи має деякі відмінності.
Інфрачервону термоплівку також вистиляють поверх жорсткого підлогового утеплювача, який за бажанням можна забезпечити дзеркальним тепловідбивачем. При цьому термоплівку обов'язково захищають шаром поліетилену. А зверху на поліетилен або укладають армувальну сітку і заливають стяжку товщиною 20-40 мм, або кладуть листові матеріали – гіпсоволокнисті або скломагнезитові листи, які і стають основою для подальшого укладання керамограніту.